На уроці географії у школі:
-Діти! Пограймо у гру. Я описуватиму вдачу якогось народу, а Ви будете відгадувати, що це за народ. Добре?
- Домовились!
- Отже, гарний народ: і працюють наче, і гостинні трішки, проте як вип’ють - ховайся, бо буде лихо…
Петрик викрикує:
-Та це ж москалі!
-Ну, які ж москалі, Петрику, вони росіянами звуться… А взагалі то правильно! Сідай. Наступне: і хазяйновиті вони, у всьому порядок та рахунок знають, тільки от взимку в них снігу не випросиш…
Марічка підскакує:
- Я знаю, жиди це!
- Та які жиди - їх євреями кличуть. А взагалі то правильно! Сідай, Марічко. Остання людність: хазяйновиті, щирі, гостинні люди, а хати в них маленькі-гарненькі, побілені; поряд мальви ростуть… Все як у казці, проте вийде чоловік з хати, подивиться на хатинку сусіди і зціпивши зуби, промовить: “А, бодай вона згоріла…”
У класі мовчанка.
-Ну, хто це? Що, не знаєте? Чого мовчите?
Тихенький голос з останньої парти:
-Зате ми гарно співаємо...
Ирония - это умение похвалить человека таким образом, чтобы он надолго обиделся.
Погода... она не разумная вроде... А КОГДА ВЫХОДНЫЕ - ЗНАЕТ!!!
- Как дела?
- Ничем порадовать не могу... Все хорошо...
- Что на работе делаешь?
- Домой хочу!
Еврей выбегает из дома, видет старых еврейских теток, сидящих на скамеечке:
- Вы не видеть здесь сидеть моя сестра?
- Нет, но мы видеть итить вашу мать...
На презентации разговаривают подруги:
- Зин, а че это с твоим-то творится? Морда все красная, глаза повылазили...
- Да опять я, наверное, с галстуком перемудрила...
- Что делает ваш завод?
- Замораживает воду, затем её дробит и разбрасывает с самолётов.
- Зачем?!!
- Так ведь наш завод - градообразующее предприятие!