влюблена в книги. Взаимно
Поездка в Батурин и Брянск удалась ) Была она по сути спонтанной, но всё сложилось замечательным образом.
Много расписывать не буду - куча дел. Если буду ждать вдохновения, вообще не запощу. Так что просто поехали!
Мальвы в Батурине
фоткиТерритория дворца Кирилла Разумовского производит очень приятное впечатление - просторно, светло, ухожено
Один из двух флигелей
Дворец. Ничего, кроме стен, от тех времён не осталось. Ющ его реконструировал, потому теперь внутренности напоминают дом нувориша - наборной паркет, мраморные лестницы, копии картин, позолота и т.д. Только цыенников не хватает )) Всё свеженькое, разухабистое, приблизительное. Короче, совершенно не стоит 25 грн. и маразма с очередью. Туда пустают только по 25 человек за раз и только с экскурсией. Чтоб отбить деньги, видимо.
А вот козацкий форт очень понравился, он тоже новый, но интересный
Мы попали в сильнейший ливень, переждали его под стеной сокровищницы ), зато потом всё такое яркое стало )
Церковь. Мы туда не зашли - куча "нельзя" - без платка, в штанах, в шортах, в майках... Мы попадали под всё. И вообще, идите лесом, лицемеры.
Много новых памятников
Ах
Зато в эту нас пригласила сама служительница ) и церквушка оказалась такой весёлой и дружелюбной )
Я поймала мираж!
Очень много в Украине аистов. А эти - экстерриториальные - между двумя таможнями )
Брянск - город очень патриотичный. Там таких лозунгов - на каждой ёлке (ёлок тоже много)
А ещё патриоті-водители. Если не флажок, так наклейка, если не они, так георгиевская ленточка
Мы застали работающие фонтаны! Ура
Хиленькие деревца. Их посадили два министра транспорта - России и Украины. Какие министры, такие и дороги, такие и деревья
Галчонок требовал еду у матери. Весьма настойчиво
Овражек
Магический дом. Маленький снаружи? Зато сколько всего внутри! Да ещё и два разных номера на пяти табличках )) И даже под аренду угол найдётся
"Центрее не бывает"
Театр
Заводь
Широкие удобные проспекты
Уникальный кадр! Автор деревянных скульптур.
Этих:
Фонтан ))
Я покаталась на карусели! Так давно хотела ))
Жара страшная, голуби купаются под кондиционером
Мемориал на Партизанской Поляне. Место памяти.
Снова родина - любимые Лемеши, вотчина Разумовских
Вот. А ещё было много-много личного ) навестили дядю с тётей, познакомились с Леной и Альбертом Петровичем, снова свиделись с Жанной и Ларисой. Увидели квартиру )))) Я бы и её запостила, но только с разрешения Жанны. Она шикарная. Оправдала и превысила ожидания. Рыцарский зал очень интересный ))) И ужин был! С масками!
В общем, спасибо всем причастным, было здорово!
историческая справка«БАТУРИН. Поселок, Бахмачский р-н, на реке Сейм. Бывшая столица гетманов Украины. В 1669-1708гг. и 1750-64гг. был резиденцией гетманов Украины Д.Многогрешного, И.Самойловича, И.Мазепы, а также последнего гетмана Украины К.Розумовского. В 1708г. по приказу Петра 1 русские войска под командованием А.Меншикова до основания его разруши-ли. В 1750г. К.Розумовский получил разрешение на восстановление гетманской столицы.
Колишня гетьманська столиця, яку навіть Вольтер називав головним містом України, про столичних гостей і не мріяла. Хоча Батурин сякою-такою столицею все-таки і в радянський час побував: до 1960-х містечко було райцентром, сюди приїздили поїзди, працювали льонозавод, будинок побуту, колгосп і дві школи. Коли закрився завод, що годував ледь не півміста, коли розібрали до камінчика цегельню, зруйнували залізницю, міський парк, церкву - життя почало покидати Батурин. Президент вирішив життя в Батурин повернути. Але легше сказати, аніж зробити.
Колись на цьому пагорбі над Сеймом стояла польська фортеця (що, не знали?), заснована за наказом короля Стефана Баторія. Річ Посполита за рідного племінника упириці Елізабет Баторі була могутньою величезною державою. І її кор-дони сягали аж сюди. На згадку про ті часи залишилося ім'я поселення - Батурин, той, що належить Баторію.
Це вже потім буде гетьманська резиденція і навіть столиця автономної Лівобережної України.
В 1669 р. в містечку з’явилася кам’яна будівля Генерального суду Лівобережної України. Так польський прикордонний форпост почав трансформуватися в український міф. Гетьмани Демьян Многогрішний та Іван Самійлович підписували тут свої універсали, але не вони, а харизматичний Іван Мазепа прославив Батурин.
Саме він в зеніті слави і фаворі Петра І, в 1700 році, зводить в містечку мурований палац, де бували всі сливки козачого війська. Батурин налічував 40 храмів, мав два кляштори і школу.
Зраду Петро І не простив ані гетьману, ані його місту. Військова каральна експедиція під началом лібхерца Меньшикова 2 листопада 1708 року недовго тримала місто в облозі: в Батурині знайшовся зрадник, який відкрив ворогам підземний перехід до фортеці. Московська орда вирізала більш як 20 000 чоловік, не пожалівши ані дітей, ані старців, ані жінок.
Столиця переїхала в Глухів. Аж поки в 1740-х р дочка сатрапа і вбивці Єлизавета не дозволила Кирилу Розумовському, брату свого таємного чоловіка Олексія Розумовського, відродити Батурин. Кирило, як і Мазепа, був гетьманом. Гетьманство скасує Катерина ІІ в 1764 р., палац почне будуватися в 1799-му. 35 років пройде. Це вже не «Гетьманська столиця», а потішальний приз останньому гетьману, якому це місце дарують разом з фельдмаршальським титулом. Столицею було відроджене місто, а не палац.
Є ще церква Воскресіння (1803), збережена майже без змін. Така собі типова ампірна святиня, нічого аж такого. Одно-глава, з напівкруглою апсидою, хрестова в плані, чотириколонні портики з трикутними фронтонами з трьох боків. В Воскресенській церкві до 1927 р. зберігався надгробок князя Розумовського. З
Будинок Кочубея (кінець XVII – початок XVIII ст.) ,колишній суд, слугує краєзнавчим музеєм.»
Много расписывать не буду - куча дел. Если буду ждать вдохновения, вообще не запощу. Так что просто поехали!
Мальвы в Батурине
фоткиТерритория дворца Кирилла Разумовского производит очень приятное впечатление - просторно, светло, ухожено
Один из двух флигелей
Дворец. Ничего, кроме стен, от тех времён не осталось. Ющ его реконструировал, потому теперь внутренности напоминают дом нувориша - наборной паркет, мраморные лестницы, копии картин, позолота и т.д. Только цыенников не хватает )) Всё свеженькое, разухабистое, приблизительное. Короче, совершенно не стоит 25 грн. и маразма с очередью. Туда пустают только по 25 человек за раз и только с экскурсией. Чтоб отбить деньги, видимо.
А вот козацкий форт очень понравился, он тоже новый, но интересный
Мы попали в сильнейший ливень, переждали его под стеной сокровищницы ), зато потом всё такое яркое стало )
Церковь. Мы туда не зашли - куча "нельзя" - без платка, в штанах, в шортах, в майках... Мы попадали под всё. И вообще, идите лесом, лицемеры.
Много новых памятников
Ах
Зато в эту нас пригласила сама служительница ) и церквушка оказалась такой весёлой и дружелюбной )
Я поймала мираж!
Очень много в Украине аистов. А эти - экстерриториальные - между двумя таможнями )
Брянск - город очень патриотичный. Там таких лозунгов - на каждой ёлке (ёлок тоже много)
А ещё патриоті-водители. Если не флажок, так наклейка, если не они, так георгиевская ленточка
Мы застали работающие фонтаны! Ура
Хиленькие деревца. Их посадили два министра транспорта - России и Украины. Какие министры, такие и дороги, такие и деревья
Галчонок требовал еду у матери. Весьма настойчиво
Овражек
Магический дом. Маленький снаружи? Зато сколько всего внутри! Да ещё и два разных номера на пяти табличках )) И даже под аренду угол найдётся
"Центрее не бывает"
Театр
Заводь
Широкие удобные проспекты
Уникальный кадр! Автор деревянных скульптур.
Этих:
Фонтан ))
Я покаталась на карусели! Так давно хотела ))
Жара страшная, голуби купаются под кондиционером
Мемориал на Партизанской Поляне. Место памяти.
Снова родина - любимые Лемеши, вотчина Разумовских
Вот. А ещё было много-много личного ) навестили дядю с тётей, познакомились с Леной и Альбертом Петровичем, снова свиделись с Жанной и Ларисой. Увидели квартиру )))) Я бы и её запостила, но только с разрешения Жанны. Она шикарная. Оправдала и превысила ожидания. Рыцарский зал очень интересный ))) И ужин был! С масками!
В общем, спасибо всем причастным, было здорово!
историческая справка«БАТУРИН. Поселок, Бахмачский р-н, на реке Сейм. Бывшая столица гетманов Украины. В 1669-1708гг. и 1750-64гг. был резиденцией гетманов Украины Д.Многогрешного, И.Самойловича, И.Мазепы, а также последнего гетмана Украины К.Розумовского. В 1708г. по приказу Петра 1 русские войска под командованием А.Меншикова до основания его разруши-ли. В 1750г. К.Розумовский получил разрешение на восстановление гетманской столицы.
Колишня гетьманська столиця, яку навіть Вольтер називав головним містом України, про столичних гостей і не мріяла. Хоча Батурин сякою-такою столицею все-таки і в радянський час побував: до 1960-х містечко було райцентром, сюди приїздили поїзди, працювали льонозавод, будинок побуту, колгосп і дві школи. Коли закрився завод, що годував ледь не півміста, коли розібрали до камінчика цегельню, зруйнували залізницю, міський парк, церкву - життя почало покидати Батурин. Президент вирішив життя в Батурин повернути. Але легше сказати, аніж зробити.
Колись на цьому пагорбі над Сеймом стояла польська фортеця (що, не знали?), заснована за наказом короля Стефана Баторія. Річ Посполита за рідного племінника упириці Елізабет Баторі була могутньою величезною державою. І її кор-дони сягали аж сюди. На згадку про ті часи залишилося ім'я поселення - Батурин, той, що належить Баторію.
Це вже потім буде гетьманська резиденція і навіть столиця автономної Лівобережної України.
В 1669 р. в містечку з’явилася кам’яна будівля Генерального суду Лівобережної України. Так польський прикордонний форпост почав трансформуватися в український міф. Гетьмани Демьян Многогрішний та Іван Самійлович підписували тут свої універсали, але не вони, а харизматичний Іван Мазепа прославив Батурин.
Саме він в зеніті слави і фаворі Петра І, в 1700 році, зводить в містечку мурований палац, де бували всі сливки козачого війська. Батурин налічував 40 храмів, мав два кляштори і школу.
Зраду Петро І не простив ані гетьману, ані його місту. Військова каральна експедиція під началом лібхерца Меньшикова 2 листопада 1708 року недовго тримала місто в облозі: в Батурині знайшовся зрадник, який відкрив ворогам підземний перехід до фортеці. Московська орда вирізала більш як 20 000 чоловік, не пожалівши ані дітей, ані старців, ані жінок.
Столиця переїхала в Глухів. Аж поки в 1740-х р дочка сатрапа і вбивці Єлизавета не дозволила Кирилу Розумовському, брату свого таємного чоловіка Олексія Розумовського, відродити Батурин. Кирило, як і Мазепа, був гетьманом. Гетьманство скасує Катерина ІІ в 1764 р., палац почне будуватися в 1799-му. 35 років пройде. Це вже не «Гетьманська столиця», а потішальний приз останньому гетьману, якому це місце дарують разом з фельдмаршальським титулом. Столицею було відроджене місто, а не палац.
Є ще церква Воскресіння (1803), збережена майже без змін. Така собі типова ампірна святиня, нічого аж такого. Одно-глава, з напівкруглою апсидою, хрестова в плані, чотириколонні портики з трикутними фронтонами з трьох боків. В Воскресенській церкві до 1927 р. зберігався надгробок князя Розумовського. З
Будинок Кочубея (кінець XVII – початок XVIII ст.) ,колишній суд, слугує краєзнавчим музеєм.»
@темы: фото, путешествия, я, цветочки
-
-
07.07.2010 в 23:45А еду у мамы просил не галчонок, а грачонок!
-
-
07.07.2010 в 23:46спасибо, орнитолог )) я же в птицах ни бум-бум
Жанн, а что про время написания постов скажете??
-
-
07.07.2010 в 23:51Или, как говорит мой московский друг - одно информационное поле!
-
-
07.07.2010 в 23:57это точно )) магия!
-
-
08.07.2010 в 13:17-
-
08.07.2010 в 15:43-
-
08.07.2010 в 17:50Для Жанны. Рядом с ДК Горикого, практически на стадионе все-таки будут строить церковь. Что-то у нас это традицией становится - церковь впритык к футбольному полю.
-
-
08.07.2010 в 18:34-
-
08.07.2010 в 19:38-
-
08.07.2010 в 20:03-
-
26.07.2010 в 18:15читать дальше
-
-
26.07.2010 в 18:22Жанна шикарная?
читать дальше
-
-
26.07.2010 в 18:26Жанна шикарная?
Вы сомневаетесь?
-
-
26.07.2010 в 18:39-
-
26.07.2010 в 18:46-
-
26.07.2010 в 21:08И то была страшная жара?! А сейчас тогда что?
-
-
26.07.2010 в 21:11А сейчас ужасная жара
-
-
26.07.2010 в 23:56мы же тогда не знали, что будет страшнее страшного